спаситель
СПАСИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. (з вел. літери), рел. У християнстві: той, хто спасає душу (тіло людини віровченням – міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, від вічної смерті; Бог, Ісус Христос.
Слава вам, Убогим людям, чабанам, Що привітали, заховали І нам спасителя спасли Од Ірода (Т. Шевченко);
7 січня .. народився від Пресвятої Діви Марії Ісус Христос син Божий, Спаситель світу (з газ.);
// Ікона з зображенням цього святого.
Ставити біля спасителя свічечку.
2. розм. Те саме, що рятівни́к.
Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять. – Ось хто наш спаситель! Ось хто спас нас від голодної смерті (Панас Мирний);
Батько сидів з веслом на кормі – веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавцем (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)