Словник української мови в 11 томах

спаситель

СПАСИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. рел. За християнським віровченням — міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, спокутувавши його гріхи.

Слава вам, Убогим людям, чабанам, Що привітали, заховали І нам спасителя спасли Од Ірода (Шевч., II, 1963, 364);

// Ікона з зображенням цього святого.

Він їжиться перед поглядами образів, перед тьмяним малюванням стін, ставить біля спасителя свою свічечку (Стельмах, II, 1962, 294).

2. розм. Те саме, що рятівни́к.

Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять. — Ось хто наш спаситель! Ось хто спас нас від голодної смерті (Мирний, IV, 1955, 245);

Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавцем (Довж., Зач. Десна, 1957, 484).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. Спаситель — Спаси́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. спаситель — Спас, Син Божий, Ісус Христос, Син Чоловічий, Месія; ЖМ. рятівник.  Словник синонімів Караванського
  3. спаситель — Рятун, рятівник, (вона) рятунка, рятівниця  Словник чужослів Павло Штепа
  4. Спаситель — -я, ч. 1》 рел. За християнським віровченням – засновник християнства, що врятував людство, спокутувавши його гріхи; Ісус Христос. || Ікона з зображенням Ісуса Христа. 2》 розм. Те саме, що рятівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спаситель — СПАСИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. (з вел. літери), рел. У християнстві: той, хто спасає душу (тіло людини віровченням – міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, від вічної смерті; Бог, Ісус Христос.  Словник української мови у 20 томах
  6. Спаситель — див. Бог  Словник синонімів Вусика
  7. Спаситель — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк.  Словник синонімів української мови
  8. Спаситель — Спаситель, -ля м. Спаситель. Спаситель міра, І. Христосъ. Богові молились, Спасителю хрестились. н. п.  Словник української мови Грінченка