спахати

СПАХА́ТИ, а́ю, а́єш, СПА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Те саме, що спала́хувати.

Жар жеврів і вряди-годи спахав на головешках (І. Нечуй-Левицький);

Спахнув сірник, і в блідому світлі з'явилась перед нею велика фігура о. Василя (М. Коцюбинський);

То тут, то там у вікнах хати спахне вогонь і гасне знов (І. Гончаренко);

Спахне – ударить – прогримить, затихне за горою – і вже спішить і вже шумить вгорі над головою (П. Тичина);

Шинкар поглядав на його – неласкавий був погляд той: неначе яка іскра спахувала з чорного його ока (Марко Вовчок);

Спахнули очі тепло й чисто... (В. Сосюра);

Погладила [вчителька] його по голові й глибоко заглянула йому в вічі. І дитина спахнула виразом такої вдяки за цю ласку, що вже сміливо полізла на своє місце (Дніпрова Чайка);

– Він палкий, а одхідливий. Спахне, розсердиться та зараз і одійде (І. Нечуй-Левицький);

– Паньку! – Спахнув Олекса (Василь Шевчук);

Вона з досади скрасніла, оця Настя Певна, спахнула червоніш від коралів, що їй шию обтяжували (О. Ільченко);

Рум'янець густий спахував на личку (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. спахати — спаха́ти дієслово недоконаного виду спалахувати  Орфографічний словник української мови
2. спахати — -аю, -аєш і спахувати, -ую, -уєш, недок., спахнути, -ну, -неш, док. Те саме, що спалахувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спахати — ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИ розм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯ розм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). — Недок.  Словник синонімів української мови
4. спахати — СПАХА́ТИ, а́ю, а́єш і СПА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що спала́хувати. Жар жеврів і вряди-годи спахав на головешках (Н.-Лев., IV, 1956, 239); Спахнув сірник, і в блідому світлі з’явилась перед нею велика фігура...  Словник української мови в 11 томах