спектрограма
СПЕКТРОГРА́МА, и, ж.
1. Фотознімок або запис спектрів різного проміння.
За допомогою дифракційного спектрографа та електронно-оптичного перетворювача були зняті спектрограми супутників (з наук.-попул. літ.).
2. Набір частот, характерний для коливань механічного та електромагнітного походження, одержаних за допомогою спектрографа.
Під інтенсивністю, або силою, звука звичайно розуміють сумарну інтенсивність усіх складових тонів даного голосного; її вимірюють за допомогою так званої кривої інтенсивності на осцилограмі, а також на спектрограмах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)