спектрограма
СПЕКТРОГРА́МА, и, ж.
1. Фотографічне зображення спектра.
За допомогою дифракційного спектрографа та електронно-оптичного перетворювача були зняті спектрограми супутників (Знання.., 4, 1966, 5).
2. Набір частот, характерний для коливань механічного та електромагнітного походження, одержаних за допомогою спектрографа (у 2 знач.).
Під інтенсивністю, або силою, звука звичайно розуміють сумарну інтенсивність усіх складових тонів даного голосного; її вимірюють за допомогою так званої кривої інтенсивності на осцилограмі, а також на спектрограмах (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 65).
Словник української мови (СУМ-11)