спеціальний
СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення.
До приїзду дорогого гостя будувалися спеціальні рублені покої в старій розкішній діброві (Іван Ле);
Спішним порядком будувалася спеціальна залізнична вітка, щоб можна було доставляти по ній з глибини Криму будівельні матеріали (О. Гончар);
Робітник, насунувши спеціальні окуляри на очі, заглядає до печі (Ю. Яновський);
Спеціальні верстати;
Спеціальний випуск газети;
// Який чимсь виділяється серед інших; не такий, як інші; особливий.
Сьогодні були спеціальні причини, задля яких пан бажав поговорити з попом (І. Франко);
– Лікар взяв .. її під свій спеціальний догляд (О. Кобилянська);
// рідко. Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.
Те, що вона була “з духовних” – прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану, але спеціальна нехіть до гостя [попа] перемогла (М. Коцюбинський).
2. Який стосується певної сфери суспільного життя, певної галузі виробництва, науки, техніки, мистецтва тощо.
З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць .. і багато спеціальних статей в різних журналах (М. Коцюбинський);
В інституті Денис учився наполегливо, а в спеціальних дисциплінах був невтомний. Він безконечні години просиджував за креслярською дошкою (І. Сенченко);
Зробивши деякі зауваження спеціального характеру, нач-арт [начальник артилерії] поздоровив Черниша з успіхом його бойового експерименту (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)