спеціальний

ОСОБЛИ́ВИЙ (який має певне, відмінне від інших призначення, завдання), СПЕЦІА́ЛЬНИЙ. Особливий відділ; Спеціальний загін.

ФАХОВИЙ (пов'язаний з яким-небудь фахом), СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, ПРОФЕСІЙНИЙ, ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ. Фаховий рівень; Спеціальна література.

Значення в інших словниках

1. спеціальний — спеціа́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. спеціальний — -а, -е. 1》 Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. Спеціальний випуск газети. || Який чимсь вирізняється з-поміж інших; не такий, як інші; особливий. || рідко. Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спеціальний — СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. До приїзду дорогого гостя будувалися спеціальні рублені покої в старій розкішній діброві (Іван Ле); Спішним порядком будувалася спеціальна залізнична вітка...  Словник української мови у 20 томах
4. спеціальний — спеціа́льний (лат. specialis) 1. Виключно для чогось призначений. 2. Пов язаний з окремою, відособленою галуззю суспільного життя, властивий тій чи іншій спеціальності.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. спеціальний — СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. До приїзду дорогого гостя будувалися спеціальні рублені покої в старій розкішній діброві (Ле, Наливайко, 1957, 222)...  Словник української мови в 11 томах