спитувати

СПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. кого, що. Те саме, що випробо́вувати.

– Це нас Господь спитує (Г. Хоткевич);

Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (М. Бажан).

2. без прям. дод., також з інфін. Те саме, що спи́туватися.

Натиснула [Левантина] на двері плечем раз, удруге, втрете .. Двері тріщали, але кільця не виривалися. Вона спитувала ще кілька разів, напружуючися щосили, але нічого не помагалось (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. спитувати — спи́тувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спитувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 перех. Те саме, що випробовувати. 2》 неперех., також з інфін. Те саме, що спитуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спитувати — ВИПРОБО́ВУВАТИ (перевіряти якість чого-небудь, придатність, готовність до використання), ВИПРО́БУВАТИ, ПРО́БУВАТИ, СПИ́ТУВАТИ розм. рідко; ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ, ОБ'Ї́ЖДЖУВАТИ, ОБКА́ТУВАТИ (про транспортні засоби, роботу механізмів і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
4. спитувати — Спи́тувати, -тую, -туєш, -тує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спитувати — СПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що випробо́вувати. — Це нас господь спитує (Хотк., І, 1966, 168); Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (Бажан, І, 1946, 301). 2. неперех., також з інфін.  Словник української мови в 11 томах
6. спитувати — Спитувати, -тую, -єш гл. Пробовать, испытывать. Нехай дурнями броди спитують. Черк. у.  Словник української мови Грінченка