сплачувати
СПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛАТИ́ТИ, сплачу́, спла́тиш, док., що і без дод.
Вносити плату за що-небудь, на відшкодування чогось; платити, виплачувати.
Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Марко Вовчок);
[Галушка:] Ми за машини, що належать МТС, сплачуємо. Ми державу ніколи не обидимо (О. Корнійчук);
– Дівчина вже заручена; одмовити – треба сплатити за безчестя (Леся Українка);
[Сильвестр:] Дозволь тобі цей твір подарувати, Його сьогодні в грека я купив, Лиш двадцять гривень хитрому сплатив (І. Кочерга);
// Вносити збір, встановлений організацією, установою, державою.
Все життя Чуплак бідував: то стягався на своє поле, то будував собі хату, то сплачував податки – і не бачив світу (С. Чорнобривець);
// Повертаючи гроші, звільнятися від боргу.
Звівся [Карпо] нінащо, а довгів не сплатив... (М. Коцюбинський).
◇ Відпла́чувати (віддава́ти, віддя́чувати, плати́ти, спла́чувати і т. ін.) / відплати́ти (відда́ти, віддя́чити, заплати́ти, сплати́ти і т. ін.) стори́цею див. відпла́чувати;
(1) Сплати́ти борг (борги́) кому:
а) віддячити кому-небудь за щось хороше або за добре ставлення до себе.
Ця операція була для нього особливою: доля надала йому можливість саме зараз сповна сплатити борг людині, яка колись вирвала його з пазурів смерті (І. Головченко і О. Мусієнко);
б) помститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність.
– Головне, я тепер всім своїм колишнім партайгеносе сповна сплачу борги. Ну, начувайтеся ж! (І. Головченко і О. Мусієнко);
(2) Спла́чувати / сплати́ти дань (дани́ну) кому, чому – високо, належним чином оцінювати кого-, що-небудь.
– Не картайте себе, – сказала Ірен. – Це просто данина молодості, яку ми всі так чи так сплачуємо (В. Підмогильний);
Ну, от і добре. Музі дань сплатив я (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)