сплеск
СПЛЕСК, у, ч.
1. Дія за знач. спле́скувати, сплесну́ти і спле́скуватися, сплесну́тися, а також звуки, утворювані цією дією.
Чути було сплески хвиль (Ю. Яновський);
На середині [ставка], від сплесків риби, розходилися широкі кола і губилися в осоці (П. Панч);
Невидимі крила чирят пролопотіли над верховіттям дерев і згодом обізвалися сплеском в лісовому озерці (М. Стельмах);
Зіна була зайнята своєю справою і не чула нічого, крім сплесків весел (О. Іваненко);
Я чув грім оплесків, схожий на сплески тисяч голубиних крил (М. Рильський);
Сколихнулось повітря від сплеску полотнищ (з газ.);
// Підйом хвилі, що плещеться.
Водяні сплески, здавалось, дохлюпували до неба (Ю. Мушкетик);
Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них дихали подвійною вогкістю шторму (Ю. Яновський);
Широке синє плесо перед нами в пінястих сплесках: вийшли сазани на гулянку (І. Гончаренко);
* Образно. Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (М. Бажан);
Кінь піднімає копита Над сивими сплесками жита (А. Малишко);
// перен. Бурхливий вияв чогось.
Вернісаж зачаровує бурхливим життєдайним сплеском мистецьких задумів (з газ.);
Сплеск голосів;
Сплеск сміху.
2. спец. Коротке, але великої сили випромінювання радіохвиль, яке відбувається на планетах та зірках сонячної системи.
Відкриті недавно високі сплески радіовипромінювання Юпітера свідчать про величезні розряди, які можливі лише при еруптивних [пов'язаних з виверженням] процесах могутньої сили (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)