сплескати
СПЛЕСКА́ТИ¹, сплеска́ю, сплеска́єш і сплещу́, спле́щеш, док., що.
1. Ударивши або здавивши, зробити плоским; сплющити.
Куля влучила в орден – сплескала свинець, а грудей не дістала, безсила! (С. Голованівський).
2. Плескаючи по шматку тіста, зробити хлібину, перепічку і т. ін.
Якби тільки борошенця Із млина того дістати Та перепічку сплескати (І. Манжура).
СПЛЕСКА́ТИ², сплещу́, спле́щеш, док., що і без дод., розм.
Сказати щось зайве, неправдиве; вигадати.
Маланка не дуже няла [йняла] віри тому. Чого люди не сплещуть. І вона потай од своїх побігла, немов за ділом, до Кандзюбихи (М. Коцюбинський);
– А думаєте, у вас великі достатки? – образилася Одарка. – Один сірник та жменя конопель, то й край усім достаткам! – Бог із вами! Що це ви таке страшне сплескали, – штовхнула її Настя (Л. Яновська);
// Сказати щось непристойне.
[7-й парубок:] Іноді таке неподобне сплеще [Соломія], що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М. Кропивницький).
СПЛЕСКА́ТИ³ див. спле́скувати.
Словник української мови (СУМ-20)