сплетений
СПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до сплести́.
У нього батіг там, може, з цілої волячої шкури сплетений (з казки);
Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (М. Коцюбинський);
На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко);
Варка вітром вискочила до комірчини і внесла кілька сплетених з житнього колосся та сухих квіток вінків (М. Олійник);
Низько звисала сплетена із лози й присипана землею стеля (С. Скляренко);
Частина старих типових ніжинських дукачів з бантами зроблена із срібла і оправлена в шнурочок, сплетений із срібного дроту (з наук. літ.);
Косматим, сплетеним в жмут корінням вона [ялиця] трималася за цей край урвища (І. Муратов);
Шаблій лежав горілиць, закривши обличчя сплетеними у пальцях долонями (Д. Бедзик);
В старечій голові Субудая снувалися хитро сплетені думки (А. Хижняк);
// у знач. прикм.
Усе, що тільки мною зроблено, Нічим блискучим не оздоблено, Не з нитки сплетено шовкової, А з конопляної, сурової (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)