сплетений

СПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплести́.

У нього батіг там, може, з цілої волячої шкури сплетений (Укр.. казки, 1951, 126);

Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (Коцюб., І, 1955, 329);

На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (Донч., IV, 1957, 202);

Варка вітром вискочила до комірчини і внесла кілька сплетених з житнього колосся та сухих квіток вінків (М. Ол., Леся, 1960, 144);

Низько звисала сплетена із лози й присипана землею стеля (Скл., Святослав, 1959, 269);

Частина старих типових ніжинських дукачів з бантами зроблена із срібла і оправлена в шнурочок, сплетений із срібного дроту (Дукати.. Укр., 1970, 47);

Косматим, сплетеним в жмут корінням вона [ялиця] трималася за цей край урвища (Мур., Бук. повість, 1959, 27);

Шаблій лежав горілиць, закривши обличчя сплетеними у пальцях долонями (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 115);

Національний і соціальний гніт сплетені були між собою тісно і являли один нестерпний бич (Рильський, III, 1956, 40);

В старечій голові Субудая снувалися хитро сплетені думки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 382);

// спле́тено, безос. присудк. сл.

Сьогодні ще стоїть вона [Країна Рад] в вінку терновім, Але вже сплетено лавровий їй вінок! (Рильський, II, 1960, 188);

Усе, що тільки мною зроблено, Нічим блискучим не оздоблено, Не з нитки сплетено шовкової, А з конопляної, сурової (Бичко, Простота, 1963, 36).

Словник української мови (СУМ-11)