сплохувати

СПЛОХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Припуститися помилки; схибити.

– Звісно, нове діло, то трохи був і сплохував, тепер поправлюся (С. Васильченко);

– Пізнаю ковалівський рід, – тихо усміхнувся вчитель. – Всі за правду стоять .. От тільки Павло трохи сплохував, мало своєї Катрі з рук не випустив... (В. Кучер);

Певне, тепер тільки розшолопав [Коростилевський], як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути: нічого, ніякої Лізи не знає й не відає. Вперше в житті отак сплохував... (Я. Гримайло);

// Виявитися не на рівні своїх можливостей.

Важкувато було всій п'ятірці дівчат, а надто останніми днями. Та ніхто не сплохував: завтра Микола Дмитрович побачить, що і хіміки-аналітики, і лаборантки справдили його довір'я (Ю. Шовкопляс);

Розпалений Олексій смикнув облюбований ним сніп і .. не витягнув .. – Тепер .. буде балачок на все село, як сплохував Кіндратів Альошка (В. Логвиненко);

// перед ким – чим. Поступитися чимсь перед ким-, чим-небудь.

– Чого я так сплохував перед ним? – думав Євген Вікторович (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. сплохувати — сплохува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сплохувати — див. осоромлюватися; помилятися  Словник синонімів Вусика
3. сплохувати — -ую, -уєш, док., розм. Припуститися помилки; схибити. || Виявитися не на рівні своїх можливостей. || перед ким – чим. Поступитися чимсь перед ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сплохувати — Хибити, хибнути, похибити, схибити, схибнути, милитися, змилюватися, змилитися, позмилюватися, помилюватися, помилитися, недописувати, недописати, понедописувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. сплохувати — СПЛОХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Припуститися помилки; схибити. — Звісно, нове діло, то трохи був і сплохував, тепер поправлюся (Вас., І, 1959, 89); — Пізнаю ковалівський рід,— тихо усміхнувся вчитель. — Всі за правду стоять..  Словник української мови в 11 томах