сплутувати

СПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь.

Він [промовець] теж стомився від спеки і ледве підшукує слова, щоб нічого не забути і не сплутати (З. Тулуб);

Що тобі у серце впало, Мислі сплутало твої? (Л. Первомайський).

2. перев. з ким – чим. Помилково сприймати одне за інше; не знаходити, не бачити відмінностей між чим-небудь.

Той, хто хоч раз побував у осінньому лісі, ніколи не сплутає ясний промінь стрункого клена з червонуватим, в глибінь захованим жеврінням старого корчуватого граба (В. Собко).

3. Обмотуючи, обкручуючи чим-небудь, зв'язувати когось, щось.

А там панові не вподобався, Писарині якому, – Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. сплутувати — сплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сплутувати — -ую, -уєш, недок., сплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь. 2》 перев. з ким – чим. Помилково сприймати одне за інше; не знаходити, не бачити відмінностей між чим-небудь. 3》 Обмотуючи, обкручуючи чим-небудь, зв'язувати когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сплутувати — плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І.  Фразеологічний словник української мови
4. сплутувати — ЗВ'Я́ЗУВАТИ (перев'язуючи чим-небудь, позбавляти свободи рухів), В'ЯЗАТИ, МОТУЗУВА́ТИ рідко; СПУ́ТУВАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ (руки, ноги); СКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) (туго). — Док.  Словник синонімів української мови
5. сплутувати — СПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь.  Словник української мови в 11 томах