сплутувати
СПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що.
1. Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь.
Він [промовець] теж стомився від спеки і ледве підшукує слова, щоб нічого не забути і не сплутати (З. Тулуб);
Що тобі у серце впало, Мислі сплутало твої? (Л. Первомайський).
2. перев. з ким – чим. Помилково сприймати одне за інше; не знаходити, не бачити відмінностей між чим-небудь.
Той, хто хоч раз побував у осінньому лісі, ніколи не сплутає ясний промінь стрункого клена з червонуватим, в глибінь захованим жеврінням старого корчуватого граба (В. Собко).
3. Обмотуючи, обкручуючи чим-небудь, зв'язувати когось, щось.
А там панові не вподобався, Писарині якому, – Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С. Руданський).
Значення в інших словниках
- сплутувати — сплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сплутувати — -ую, -уєш, недок., сплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь. 2》 перев. з ким – чим. Помилково сприймати одне за інше; не знаходити, не бачити відмінностей між чим-небудь. 3》 Обмотуючи, обкручуючи чим-небудь, зв'язувати когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплутувати — плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Фразеологічний словник української мови
- сплутувати — ЗВ'Я́ЗУВАТИ (перев'язуючи чим-небудь, позбавляти свободи рухів), В'ЯЗАТИ, МОТУЗУВА́ТИ рідко; СПУ́ТУВАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ (руки, ноги); СКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) (туго). — Док. Словник синонімів української мови
- сплутувати — СПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Порушувати певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь. Словник української мови в 11 томах