споборник

СПОБО́РНИК, а, ч., книжн.

Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник.

І вас – Споборники святої волі – Із тьми, із смрада [смраду] і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах... (Т. Шевченко);

// Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь важливій справі; соратник.

Пройти перед січовиками парадом спало Богданові Хмельницькому на думку в останню хвилину. Було це несподіванкою для всіх його споборників (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. споборник — спобо́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. споборник — див. апостол  Словник синонімів Вусика
3. споборник — -а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. || Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь важливій справі; соратник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споборник — БОРЕ́ЦЬ (той, хто бореться за здійснення чого-небудь), БОЄ́ЦЬ, ПОБО́РНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн., РАТОБО́РЕЦЬ уроч. Шевченко-борець, поет, художник, Шевченко-людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В.  Словник синонімів української мови
5. споборник — СПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. І вас — Споборники святої волі — Із тьми, із смрада [смраду] і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах… (Шевч.  Словник української мови в 11 томах