1. Словник української мови у 20 томах

споборник

СПОБО́РНИК, а, ч., книжн.

Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник.

І вас – Споборники святої волі – Із тьми, із смрада [смраду] і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах... (Т. Шевченко);

// Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь важливій справі; соратник.

Пройти перед січовиками парадом спало Богданові Хмельницькому на думку в останню хвилину. Було це несподіванкою для всіх його споборників (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споборник — спобо́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. споборник — див. апостол Словник синонімів Вусика
  3. споборник — -а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. || Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь важливій справі; соратник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споборник — БОРЕ́ЦЬ (той, хто бореться за здійснення чого-небудь), БОЄ́ЦЬ, ПОБО́РНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн., РАТОБО́РЕЦЬ уроч. Шевченко-борець, поет, художник, Шевченко-людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Словник синонімів української мови
  5. споборник — СПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. І вас — Споборники святої волі — Із тьми, із смрада [смраду] і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах… (Шевч. Словник української мови в 11 томах