Словник української мови у 20 томах

сповзати

СПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. сповз, ла́, ло́; док.

1. Повзучи, спускатися з чого-небудь.

Сповзала [Маруся] по мокрій траві у якусь яму, судорожно-похапливо хапаючися за корінь (Г. Хоткевич);

Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінні, сповзали люди до води (Ю. Смолич);

Тамара сповзла з соломи і наблизилася до дверей (А. Хижняк);

Онисій Каланча впав на коліна і, загрібаючи руками свіжий чорнозем, сповз у яму (В. Петльований);

* Образно. Бузком зів'яло надвечір'я, І ніч сповза із Арарату... (Р. Братунь);

// Поволі, з великими труднощами спускатися, злазити з чого-небудь.

Шхуна повільно почала сповзати слизьким від олії настилом до ріки (З. Тулуб);

Стогне Оксень Недомірко і, тримаючись рукою об стіну, повільно сповзає з полу (І. Цюпа);

Потьє сповз із бочки й поволі зняв картуз (Н. Рибак);

* Образно. Юрбою турів пагорби дніпрові На водопій сповзали до ріки (М. Бажан);

// перен. Поволі, поступово опускатися і поширюватися (про дим, туман і т. ін.).

Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах (П. Панч);

З вершини Ільницького кряжа .. тумани сповзали в долину (С. Чорнобривець);

Дощ перейшов у мжичку – мабуть, густі осінні хмари зовсім сповзли з гірських вершин і лягли тут, на підгір'ї (Л. Дмитерко).

2. Не втримавшись на чому-небудь, поволі зсовуватися, падати.

Дико скрикнув ординець-татарин, Сповзаючи з високої луки [сідла] (А. Малишко);

Назустріч нам біг маленький хлопчик, у великій шапці, що все сповзала йому на очі (О. Копиленко);

Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги (Ю. Яновський);

З останніх сил вона трималась за канат. Але сил не вистачало, і дівчина почала швидко сповзати вниз (М. Трублаїні);

Перше, що він побачив, – це ясне, як льон, волосся. Біла хустка сповзла .. на плечі (М. Коцюбинський);

Прокопа так і штовхнуло щось. Сіряк сповз із плеча (А. Головко);

Окуляри сповзли старому на кінчик носа (О. Ільченко);

* Образно. Сповзла з блискучого .. місяця хмарка (Ю. Мушкетик);

// Осуватися, осідати під дією ґрунтових вод, дощів і т. ін.

Зітхнувши, Марусяк узявся за свій камінь .. Він дійсно лупився від атмосферних змін, і верства за верствою сповзала вниз (Г. Хоткевич);

Там, де Козача гора зовсім близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (О. Донченко);

Стоїть ота халупка обшарпана вітрами й негодою, а з-під неї сповзає розмита глина (М. Стельмах);

// Поволі стікати вниз (про рідину).

Довкола стояв гуркіт оскаженілої води, важкі струмені повільно сповзали з гребінки [греблі] і, як гірський обвал, розбивалися об скелі (С. Голованівський);

У шибки затуркотів дощик. Товариші хвилинку споглядали, як поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Олесь Досвітній);

Василь витирав спітніле обличчя, але піт струмками сповзав за комір (А. Хижняк);

Вино було таке густе, що аж потрібно перехилити келишок. Солодко-терпка маса сповзала на язик (Ірина Вільде).

3. Розташовуватися по похилій площині.

Нижче, туди ік морю [до моря], сповзав поміж синяві груди каміння яро-зелений капорець (М. Коцюбинський);

Пеньки давно вже залишилися позаду. Стежка почала сповзати вниз по крутому схилу (Л. Первомайський);

То сповзе [шлях] під зарослі кручі, де зміїні сліди лягли, то зведеться ураз до тучі, де літають гірські орли... (М. Упеник).

4. Сходити, зникати, оголюючи якусь поверхню.

Тільки-но сповзав із землі сніг, ледь просихали стежини, Настуся скидала важкі ненависні материнські недоноски (Ю. Збанацький);

Як тільки сповзли з верхів сніги і гори вкрилися зеленими килимами полонин, на долах .. завирувало життя (В. Гжицький).

5. Поступово зникати (про рум'янець, усмішку і т. ін.).

Зося, широко розкривши очі, ніби вперше слухає тяжку повість села, і ніжний рум'янець, мов тінь, сповзає з її обличчя (М. Стельмах);

Його усмішка, наче та пишна хризантема, на яку подув морозний вітер, почала поволі блякнути, сповзати з лиця (Д. Бедзик);

Замість відповіді з вуст молодиці сповзла усмішка (В. Логвиненко).

6. перен. Поступово відходити від чого-небудь передового, нового і т. ін.; скочуватися до чогось осудного, небажаного.

Білорусь уже опинилася у зоні дії європейських санкцій, Росія сповзає у цю зону, ведучи агресивну війну у Чечні (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сповзати — сповза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. сповзати — (в яму) повзти, зсуватися, скочуватися; (з печі) злазити; (- туман) спадати; (на очі) наповзати; (- берег) осідати; (- міну лиця) <�поволі> збігати.  Словник синонімів Караванського
  3. сповзати — див. повзти  Словник синонімів Вусика
  4. сповзати — -аю, -аєш, недок., сповзти, -зу, -зеш; мин. ч. сповз, -ла, -ло; док. 1》 Повзучи, спускатися з чого-небудь. || Поволі, з великими труднощами спускатися, злазити з чого-небудь. || перен. Поволі, поступово опускатися і поширюватися (про дим, туман і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сповзати — СПОВЗА́ТИ (повзком, сунучись, спускатися вниз), ПОВЗТИ́, ЗСУВАТИСЯ, ЗСОВУВАТИСЯ, СУНУТИСЯ, З'ЇЖДЖАТИ, ЗЛАЗИТИ, ЗЛІЗАТИ, ЛІЗТИ, ЗІСКО́ВЗУВАТИ (ЗСКО́ВЗУВАТИ), ЗІСКО́ВЗУВАТИСЯ (ЗСКО́ВЗУВАТИСЯ) розм., ЗСЛИЗА́ТИ (швидко). — Док.  Словник синонімів української мови
  6. сповзати — СПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. сповз, ла́, ло́; док. 1. Повзучи, спускатися з чого-небудь. Сповзала [Маруся] по мокрій траві у якусь яму, судорожно-похапливо хапаючися за корінь (Хотк.  Словник української мови в 11 томах