сповнення
СПО́ВНЕННЯ¹, я, с.
Дія за знач. спо́внити, спо́внювати¹ і спо́внитися, спо́внюватися¹.
СПО́ВНЕННЯ², я, с., розм.
Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати² і спо́вни́тися, спо́внюватися².
Ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (І. Франко);
– Чи мав я хоч одну чисту радість, чи хоч раз почув задоволення од сповнення кращих людських обов'язків..? (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)