сповнення

СПО́ВНЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. спо́внити, спо́внювати¹ і спо́внитися, спо́внюватися¹.

СПО́ВНЕННЯ², я, с., розм. Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати² і спо́вни́тися, сповнюватися².

Ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (Фр., VI, 1951, 74);

— Чи мав я хоч одну чисту радість, чи хоч раз почув задоволення од сповнення кращих людських обов’язків..? (Коцюб., І, 1955, 260).

Значення в інших словниках

1. сповнення — спо́внення 1 іменник середнього роду наповнення спо́внення 2 іменник середнього роду виконання розм.  Орфографічний словник української мови
2. сповнення — -я, с. Дія за знач. сповнити, сповнювати і сповнитися, сповнюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сповнення — СПО́ВНЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. спо́внити, спо́внювати¹ і спо́внитися, спо́внюватися¹. СПО́ВНЕННЯ², я, с., розм. Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати² і спо́вни́тися, спо́внюватися².  Словник української мови у 20 томах