сповідувати

СПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., що.

1. Відкрито дотримуватися чкої-небудь релігії, якогось віровчення.

Він [папа Пій IX] засуджував свободу совісті, тобто право сповідувати ту чи іншу релігію або зовсім не визнавати її (з навч. літ.);

Сповідувати православ'я, іслам, католицтво.

2. перен. Відкрито визнавати, наслідувати якесь вчення, якісь погляди, переконання.

Сповідувати екзистенціалізм.

Значення в інших словниках

1. сповідувати — (дотримуватися якоїсь релігії, віри) визнавати.  Словник синонімів Полюги
2. сповідувати — спові́дувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. сповідувати — [споув’ідуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. сповідувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Дотримуватися якої-небудь релігії, якогось віровчення. 2》 перен. Відкрито визнавати, наслідувати якесь вчення, якісь погляди, переконання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сповідувати — СПОВІ́ДУВАТИ (дотримуватися якоїнебудь релігії, якогось віровчення), ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЙМА́ТИ (ставати послідовником якогось віровчення). — Док.: ви́знати, прийня́ти. Вимирали звільна старці, тямущі давньої віри, а хоч деякі й жили ще, то вже не сміли визнавати її відверто (І. Франко).  Словник синонімів української мови
6. сповідувати — СПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Дотримуватися якої-небудь релігії, якогось віровчення. Він [папа Пій IX] засуджував свободу совісті, тобто право сповідувати ту чи іншу релігію або зовсім не визнавати її (Нова іст., 1956, 201). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах