споглядання
СПОГЛЯДА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спогляда́ти 1.
Вона ніяк не може надивитись на свою милу, зграбненьку канапочку. У тому спогляданні застала Софію Надя, увійшовши в салон (Леся Українка);
Я йшов не поспішаючи, поринувши у споглядання давно знайомої дороги (Л. Первомайський);
Споглядання зір не задовольняло Стьопу. Його цікавили зорі, оскільки вони були об'єктом мрій про міжпланетну, а може, й міжзоряну подорож (М. Трублаїні);
Деякі хлопчаки так захопилися спогляданням, що за звичкою позасовували пальці в роти (І. Кириленко);
Він .. поринув у споглядання Максимового господарства (І. Багряний).
2. Заглиблення у свій внутрішній духовний світ; самозаглиблення, самоспоглядання.
Глибока ерудиція, знання історії і культури народу присутні завжди в його [М. Рильського] творчості; .. не ліричне споглядання – а любов, не тлінь і порох живого єства, а безсмертя труда в людському існуванні хвилюють душу поета (А. Малишко);
При спрямуванні уваги [молільника] на трансцендентне, молитви звичайно будуються на зануренні і спогляданні (із журн.).
3. філос. Емпіричний ступінь пізнання, основу якого становить безпосереднє чуттєве відображення об'єкта.
Всяке індивідуальне споглядання опосередковане суспільно й історично (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)