сподом
СПО́ДОМ, присл., розм.
У нижній частині, нижче чого-небудь; внизу, знизу.
Сподом обірвані вишні, а вгорі ще (Сл. Б. Грінченка);
В недалекім лісі сподом усе забіліло-ся від дикого часнику, що власне починав уже відцвітати (І. Франко);
Помітив [Грицуньо], що в однім місці надгризли пси трохи плота сподом (Л. Мартович);
* Образно. Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах. Скрізь бідні сподом, багаті зверху (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)