сподом
СПО́ДОМ, присл., розм. У нижній частині, нижче чого-небудь; внизу, знизу.
Сподом обірвані вишні, а вгорі ще (Сл. Гр.);
В недалекім лісі сподом усе забіліло-ся від дикого часнику, що власне починав уже відцвітати (Фр., III, 1950, 250);
Помітив [Грицуньо], що в однім місці надгризли пси трохи плота сподом (Март., Тв., 1954, 146);
*Образно. Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах. Скрізь бідні сподом, багаті зверху (Коцюб., II, 1955, 41).
Словник української мови (СУМ-11)