спожива
СПОЖИ́ВА, и, ж., розм.
Те саме, що пожи́ва.
– Ви ж самі знаєте, які наші лелеки довірливі, не розберуться, що нас нема, опустяться на подвір'ї та й попадуть отим вовкодавам на споживу (М. Стельмах);
Здоров, удодику красивий, тебе не мучить тут ніхто, ти понесеш смачну споживу своїй удодисі в гніздо (В. Сосюра);
Скільки в цих передових споживи для серця й розуму. Як вони хвилюють своєю тематикою! (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)