спожива

СПОЖИ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що пожи́ва.

— Ви ж самі знаєте, які наші лелеки довірливі, не розберуться, що нас нема, опустяться на подвір’ї та й попадуть отим вовкодавам на споживу (Стельмах, І, 1962, 7);

Здоров, удодику красивий, тебе не мучить тут ніхто, ти понесеш смачну споживу своїй удодисі в гніздо (Сос., II, 1958, 116);

Далеким громом котився тисячоголосий вигук тих, кого Наполеон вів на Росію, обіцяючи багату споживу на цих невідомих, але загадково привабних просторах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62).

Значення в інших словниках

1. спожива — спожи́ва іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спожива — -и, ж., розм. Те саме, що пожива.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спожива — СПОЖИ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що пожи́ва. – Ви ж самі знаєте, які наші лелеки довірливі, не розберуться, що нас нема, опустяться на подвір'ї та й попадуть отим вовкодавам на споживу (М.  Словник української мови у 20 томах
4. спожива — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови