спожиткувати

СПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм.

Те саме, що спожи́ти.

Дехто .. думав про те, чи не можна б інакше спожиткувати сей дивний, вонючий та легкозапальний плин [ропу] (І. Франко);

Ми спожиткували свячене, подякували господині й повставали з-за столу (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. спожиткувати — спожиткува́ти дієслово доконаного виду спожити розм.  Орфографічний словник української мови
2. спожиткувати — Спожиткува́ти. Використати, застосувати, витратити. Фонду того громади не сьміють спожиткувáти, лиш відсотки (процента), які наростуть, видає Виділ краєвий громадам, коли того зажадають і ухвалять запомочи тими грішми бідних (См.  Українська літературна мова на Буковині
3. спожиткувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що спожити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спожиткувати — Спожиткува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спожиткувати — СПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що спожи́ти. Дехто.. думав про те, чи не можна б інакше спожиткувати сей дивний, вонючий та легкозапальний плин [ропу] (Фр., VIII, 1952, 349).  Словник української мови в 11 томах
6. спожиткувати — Спожиткува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Воспользоваться, употребить съ пользой. 2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу. Гн. I. 88.  Словник української мови Грінченка