спожиток

СПОЖИ́ТОК, тку, ч.

Те саме, що спожи́вок.

[Трохим:] Не мати спожитку Через злії люде, Скажи мені, моє поле, Коли добре буде? (М. Кропивницький);

// Те саме, що здо́бич 1.

Чи вдарити на Синан-башу й спожитком задобрити Низ запорізький, щоб прийняли до себе усім військом? (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. спожиток — спожи́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спожиток — -тку, ч. Те саме, що споживок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спожиток — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
4. спожиток — СПОЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що спожи́вок. [Трохим:] Не мати спожитку Через злії люде, Скажи мені, моє поле, Коли добре буде? (Кроп., V, 1959, 146); // Те саме, що здо́бич 1. Чи вдарити на Синан-башу й спожитком задобрити Низ запорізький, щоб прийняли до себе усім військом? (Ле, Україна, 1940, 171).  Словник української мови в 11 томах
5. спожиток — Спожи́ток, -тку м. = споживок. Ворона улітку хоч і що добре запопаде на спожиток, то все кричить «гайно, гайно». Ном. № 14028.  Словник української мови Грінченка