спокутування

СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. споку́тувати.

(1) Споку́тування вини́ (прови́ни) – виправлення, загладжування вини, провини і т. ін.

Динамічність творчості – це не спокутування провин, не виправдовування перед новим часом, а постійне оновлення, нові народження (з наук.-попул. літ.);

(2) Споку́тування гріхі́в – замолювання гріхів.

Він [єпископ] був не на самоті з Богом – перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. спокутування — споку́тування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спокутування — -я, с. Дія за знач. спокутувати. Спокутування вини (провини) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Спокутування гріхів — замолювання гріхів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спокутування — СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. споку́тувати. Споку́тування вини́ (прови́ни) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін.  Словник української мови в 11 томах