спокутування
СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. споку́тувати.
(1) Споку́тування вини́ (прови́ни) – виправлення, загладжування вини, провини і т. ін.
Динамічність творчості – це не спокутування провин, не виправдовування перед новим часом, а постійне оновлення, нові народження (з наук.-попул. літ.);
(2) Споку́тування гріхі́в – замолювання гріхів.
Він [єпископ] був не на самоті з Богом – перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спокутування — споку́тування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спокутування — -я, с. Дія за знач. спокутувати. Спокутування вини (провини) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Спокутування гріхів — замолювання гріхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спокутування — СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. споку́тувати. Споку́тування вини́ (прови́ни) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Словник української мови в 11 томах