1. Словник української мови в 11 томах

спокутування

СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. споку́тувати.

Споку́тування вини́ (прови́ни) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін.

Динамічність творчості — це не спокутування провин, не виправдовування перед новим часом, а постійне оновлення, нові народження (Рад. літ-во, 4, 1967, 27);

Споку́тування гріхі́в — замолювання гріхів.

Він [єпископ] був не на самоті з богом — перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спокутування — споку́тування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спокутування — -я, с. Дія за знач. спокутувати. Спокутування вини (провини) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Спокутування гріхів — замолювання гріхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спокутування — СПОКУ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. споку́тувати. (1) Споку́тування вини́ (прови́ни) – виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Словник української мови у 20 томах