сполохано
СПОЛО́ХАНО.
Присл. до споло́ханий 2.
– Каменотеси!! – сполохано, як на пожежу, крикнув Кушнір і метнувся з сіней (С. Васильченко);
За віконцем, на подвір'ї, сполохано кричать кури (В. Козаченко);
Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло (Ю. Мушкетик);
Любчик сполохано озирнувся, мов загнаний у пастку звір (А. Хижняк);
Голубині зграї сполохано літали над дахами (Р. Іваничук);
* Образно. Сполохано метнулось і зашелестіло жито (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)