сполохано
СПОЛО́ХАНО. Присл. до споло́ханий 2.
— Каменотеси!! — сполохано, як на пожежу, крикнув Кушнір і метнувся з сіней (Вас., І, 1959, 237);
За віконцем, на подвір’ї, сполохано кричать кури (Коз., Сальвія, 1959, 28);
Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло (Мушк., Серце.., 1962, 286);
Любчик сполохано озирнувся, мов загнаний у пастку звір (Хижняк, Невгамовна, 1961, 151);
*Образно. Сполохано метнулось і зашелестіло жито (Донч., VI, 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)