сполошений

СПОЛО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до сполоши́ти.

Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (І. Франко).

2. у знач. прикм. Те саме, що споло́ханий 2.

Забігали, заметушилися безладні юрби сполошеної шляхти (Я. Качура);

Сполошений хлопець аж підскочив, але не розгубився (І. Цюпа);

Над самими хвилями, часом торкаючись крилом води, летіли сполошені чайки й скиглили (С. Скляренко);

Андрійко схопив газету і забігав сполошеними очима по сторінках (П. Панч);

Перед ними стояла дівчина оспала, бліда, схудла, з побляклими очима й хапливими сполошеними рухами (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. сполошений — споло́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. сполошений — див. зляканий; схвильований  Словник синонімів Вусика
3. сполошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сполошити. 2》 у знач. прикм. Те саме, що сполоханий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сполошений — ЗЛЯ́КАНИЙ прикм. (охоплений ляком, страхом), НАЛЯ́КАНИЙ, ПЕРЕЛЯ́КАНИЙ, ЛЯ́КАНИЙ, НАПОЛО́ХАНИЙ підсил., СПОЛО́ХАНИЙ (СПОЛО́ШЕНИЙ) підсил., ПЕРЕПОЛО́ХАНИЙ (ПЕРЕПОЛО́ШЕНИЙ) підсил., НАСТРА́ХАНИЙ підсил., НАЖА́ХАНИЙ підсил., ПЕРЕСТРА́ШЕНИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. сполошений — СПОЛО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до сполоши́ти. Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (Фр., IV, 1950, 141). 2. у знач. прикм. Те саме, що споло́ханий 2. Забігали, заметушилися безладні юрби сполошеної шляхти (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах