сполошений —
СПОЛО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до сполоши́ти. Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (Фр., IV, 1950, 141). 2. у знач. прикм. Те саме, що споло́ханий 2. Забігали, заметушилися безладні юрби сполошеної шляхти (Кач., Вибр.
Словник української мови в 11 томах