сполучати
СПОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого, що.
1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати.
Амфіон – розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, – умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка);
Сполучити кінці дроту.
2. Змішувати разом що-небудь різнорідне.
З ними блукають і ті [філософи], що, подвійну основу признавши, Землю з водою, наприклад, повітря з вогнем сполучають (М. Зеров);
// Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії.
Він перебирав їх [враження], сполучав, роз'єднував і почував себе між ними як скупець біля захованих скарбів (В. Підмогильний);
Особливість почерку Нарбута полягає ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (з наук.-попул. літ.);
// Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним.
У нас обов'язки лікаря сполучав старший офіцер (М. Трублаїні);
Стільки широких обов'язків не можна сполучити і врівноважити (Леся Українка);
// Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості.
Як кожний великий актор, Марко Лукич [Кропивницький] володів секретом сполучати простоту і витонченість (з мемуарної літ.).
3. чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь.
Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (з наук. літ.);
Сибіряков також рекомендував сполучити каналами Печору з Вичегдою (з наук.-попул. літ.);
// Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку.
За місточком, що сполучав нове і старе місто, пряма брукована вулиця розгалужувалася на кілька ламаних вузеньких провулків (М. Олійник);
Чотирикілометровий міст сполучав із континентом Венецію – місто, що, як кажуть поети, нагадує мрію, зіткану із повітря, води, землі і неба (з наук.-попул. літ.);
Він живо побіг до телефону .. – Прошу сполучити мене з дирекцією поліції (І. Франко).
4. Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати.
[Меценат:] Ви не повірите, як я працюю, щоб якось подолати сюю дикість і недовірливість, щоб сполучити в одну родину дві частини люду корінфського – римлян і греків (Леся Українка);
// перен. Єднати кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями і т. ін.
Се були ті таємні нитки, що сполучували тих двох жінок, так далеких від себе і суспільним становищем, і традицією (І. Франко);
Часто Пропорцій мені довіряв свою сповідь вогненну: Щира й правдива приязнь нас сполучила обох (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)