сполучати

СПОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого, що.

1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати.

Амфіон – розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, – умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка);

Сполучити кінці дроту.

2. Змішувати разом що-небудь різнорідне.

З ними блукають і ті [філософи], що, подвійну основу признавши, Землю з водою, наприклад, повітря з вогнем сполучають (М. Зеров);

// Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії.

Він перебирав їх [враження], сполучав, роз'єднував і почував себе між ними як скупець біля захованих скарбів (В. Підмогильний);

Особливість почерку Нарбута полягає ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (з наук.-попул. літ.);

// Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним.

У нас обов'язки лікаря сполучав старший офіцер (М. Трублаїні);

Стільки широких обов'язків не можна сполучити і врівноважити (Леся Українка);

// Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості.

Як кожний великий актор, Марко Лукич [Кропивницький] володів секретом сполучати простоту і витонченість (з мемуарної літ.).

3. чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь.

Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (з наук. літ.);

Сибіряков також рекомендував сполучити каналами Печору з Вичегдою (з наук.-попул. літ.);

// Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку.

За місточком, що сполучав нове і старе місто, пряма брукована вулиця розгалужувалася на кілька ламаних вузеньких провулків (М. Олійник);

Чотирикілометровий міст сполучав із континентом Венецію – місто, що, як кажуть поети, нагадує мрію, зіткану із повітря, води, землі і неба (з наук.-попул. літ.);

Він живо побіг до телефону .. – Прошу сполучити мене з дирекцією поліції (І. Франко).

4. Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати.

[Меценат:] Ви не повірите, як я працюю, щоб якось подолати сюю дикість і недовірливість, щоб сполучити в одну родину дві частини люду корінфського – римлян і греків (Леся Українка);

// перен. Єднати кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями і т. ін.

Се були ті таємні нитки, що сполучували тих двох жінок, так далеких від себе і суспільним становищем, і традицією (І. Франко);

Часто Пропорцій мені довіряв свою сповідь вогненну: Щира й правдива приязнь нас сполучила обох (М. Зеров).