сполучати
сполуча́ти
-аю, -аєш і рідко сполучувати, -ую, -уєш, недок., сполучити, -лучу, -лучиш, док., перех.
1》 Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати.
2》 Змішувати разом що-небудь різнорідне.
|| Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії.
|| Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним.
|| Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості.
3》 чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь.
|| Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку.
4》 Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати.
|| перен. Єднати кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями тощо.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сполучати — сполуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сполучати — Злучати, з'єднувати; (трасою) получати, суч. зв'язувати; (пости) поєднувати, суміщати; (народи) ОБ'ЄДНУВАТИ; П. єднати, р. спрягати. Словник синонімів Караванського
- сполучати — СПОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого, що. 1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати. Словник української мови у 20 томах
- сполучати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
- сполучати — Сполуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є і сполу́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сполучати — СПОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. 1. Скріплювати, зв’язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з’єднувати. Словник української мови в 11 томах