сполучатися
СПОЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док.
1. З'єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися.
Власної форми не мавши, у тілі однім сполучившись, Вічне змагання провадили: все, що холодне, – з гарячим, Все, що важке, – те з легким, все тверде – з рідким і текучим (М. Зеров);
// Вступати в хімічну реакцію з чим-небудь (про елементи речовини).
Сполучаючись із сіркою, ртуть утворює стійкий мінерал кіновар (з наук.-попул. літ.);
Як відомо, всі предмети навколишнього світу складаються з простих речовин – елементів, що, сполучаючись між собою, утворюють величезну різноманітність складних речовин (з наук.-попул. літ.);
Білки надзвичайно різноманітні. Це пояснюється тим, що більш як 20 амінокислот можуть по різному сполучатися одна з одною (з навч. літ.);
// Поєднуватися, пов'язуватися у взаємній відповідності, гармонії.
В діяльності Л. Боровиковського завжди сполучалася творчість поета-романтика і праця ученого – фольклориста, етнографа, філолога, лінгвіста (з публіц. літ.);
// Міститися, поєднуватися одночасно в кому-, чому-небудь (про які-небудь риси, якості, властивості).
В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, на якому солдатська суворість так природно сполучалася з дівочою ніжністю (С. Журахович).
2. Мати зв'язок з чим-небудь або бути з'єднаним між собою; з'єднуватися.
Озеро .. було не широке, але довге, в одному місці вузенькою протокою сполучалось з річкою (Ю. Збанацький);
Ще одну істину встановив Магеллан: існує один світовий океан, тобто води всіх океанів сполучаються між собою (Л. Дмитерко);
Бойківські села та містечка сполучались дорогами, що пролягали долинами рік і потоків, та стежками (з наук.-попул. літ.);
// Поєднуватися у синтаксичному зв'язку.
Сполучатися одне з одним можуть лише ті слова, які називають предмети, явища, дії, ознаки, що перебувають у певних зв'язках (із журн.).
3. Збираючись разом, докупи, створювати одне ціле (колектив, гурт і т. ін.); з'єднуватися, об'єднуватися.
Як пізніш англійці і шотландці Сполучились в спільную державу, То англійці вчились у шотландців, Як любити волю, честь і славу (Леся Українка);
Богунові ж не випадає йти нас визволяти, бо мусить зачекати на головні сили, щоб з ними сполучитись (М. Старицький).
Значення в інших словниках
- сполучатися — сполуча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сполучатися — -аюся, -аєшся, недок., сполучитися, -лучуся, -лучишся, док. 1》 З'єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися. || Вступати в хімічну реакцію з чим-небудь (про елементи речовини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сполучатися — ОБ'Є́ДНУВАТИСЯ у що (утворювати одне ціле з яких-небудь окремих одиниць, ставати одним цілим), З'Є́ДНУВАТИСЯ, ЗГУРТО́ВУВАТИСЯ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, СПОЛУЧА́ТИСЯ. — Док.: об'єдна́тися, з'єдна́тися, організува́тися, згуртува́тися, сполучи́тися. Словник синонімів української мови
- сполучатися — СПОЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док. 1. З’єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися. Словник української мови в 11 томах