сполучатися

СПОЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док.

1. З’єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися.

Власної форми не мавши, у тілі однім сполучившись, Вічне змагання провадили: все, що холодне,— з гарячим, Все, що важке,— те з легким, все тверде — з рідким і текучим (Зеров, Вибр., 1966, 299);

// Вступати в хімічну реакцію з чим-небудь (про елементи речовини).

Сполучаючись із сіркою, ртуть утворює стійкий мінерал кіновар (Наука.., 10, 1963, 15);

Як відомо, всі предмети навколишнього світу складаються з простих речовин — елементів, що, сполучаючись між собою, утворюють величезну різноманітність складних речовин (Наука.., 3, 1957, 23);

// Поєднуватися, пов’язуватися у взаємній відповідності, гармонії.

Ленін учив, що в керівництві підприємствами принцип єдиноначальності має сполучатися з широким залученням мас до управління виробництвом (Ком. Укр., 4, 1960, 38);

В діяльності Л. Боровиковського завжди сполучалася творчість поета-романтика і праця ученого — фольклориста, етнографа, філолога, лінгвіста (Бор., Тв., 1957, 8);

// Міститися, поєднуватися одночасно в кому-, чому-небудь (про які-небудь риси, якості, властивості).

В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, на якому солдатська суворість так природно сполучалася з дівочою ніжністю (Жур., До них іде… 1952, 28).

2. Мати зв’язок з чим-небудь або бути з’єднаним між собою; з’єднуватися.

Озеро.. було не широке, але довге, в одному місці вузенькою протокою сполучалось з річкою (Збан., Між.. людьми, 1955, 20);

Ще одну істину встановив Магеллан: існує один світовий океан, тобто води всіх океанів сполучаються між собою (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 40).

3. Збираючись разом, докупи, створювати одне ціле (колектив, гурт і т. ін.); з’єднуватися, об’єднуватися.

Як пізніш англійці і шотландці Сполучились в спільную державу, То англійці вчились у шотландців, Як любити волю, честь і славу (Л. Укр., І, 1951, 362);

Богунові ж не випадає йти нас визволяти, бо мусить зачекати на головні сили, щоб з ними сполучитись (Стар., Облога.., 1961, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполучатися — сполуча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сполучатися — -аюся, -аєшся, недок., сполучитися, -лучуся, -лучишся, док. 1》 З'єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися. || Вступати в хімічну реакцію з чим-небудь (про елементи речовини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сполучатися — СПОЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док. 1. З'єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. сполучатися — ОБ'Є́ДНУВАТИСЯ у що (утворювати одне ціле з яких-небудь окремих одиниць, ставати одним цілим), З'Є́ДНУВАТИСЯ, ЗГУРТО́ВУВАТИСЯ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, СПОЛУЧА́ТИСЯ. — Док.: об'єдна́тися, з'єдна́тися, організува́тися, згуртува́тися, сполучи́тися. Словник синонімів української мови