спонуканий
СПОНУ́КАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до спонука́ти.
Спонуканий добротним намислом розрадити чужі страждання й самому розважитись, Юхименко заглянув до кімнати (Я. Качура);
Андрій відштовхнув його [божевільного], і він полетів. Спонуканий жалістю, Андрій дістав з кишені і кинув шматок хліба (О. Довженко);
Спонукане висхідною гармонійністю землі і неба, весняне відродження супроводжується буянням світла (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)