спонукуваний
СПОНУ́КУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до спону́кувати.
Спонукуваний нетерплячкою, Олекса швидко подався в другий кінець гін (С. Добровольський);
Кінь, не спонукуваний і не гнаний, сам наддав ходи, полетів і геть божевільно (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)