спопеління

СПОПЕЛІ́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. спопелі́ти.

Що чекає її у майбутньому? В душі було спопеління і порожнеча (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. спопеління — спопелі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спопеління — -я, с. Дія і стан за знач. спопеліти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спопеління — СПОПЕЛІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. спопелі́ти. Що чекає її у майбутньому? В душі було спопеління і порожнеча (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).  Словник української мови в 11 томах