спорангій
СПОРА́НГІЙ, я, ч., бот.
Орган розмноження у рослин (одноклітинний – у нижчих, багатоклітинний – у вищих), в якому утворюються спори.
На кінець літа на нижньому боці листків [папороті чоловічої] розвиваються двома рядами по боках жилки круглі спорангії (з наук. літ.);
Деякі одноклітинні земні водорості перетворюються на спорангій (із журн.);
Папороть, за виключенням деяких родів, – рівноспорові рослини. Спорангії у них розташовані на листі і розрізняються за положенням та будовою. Найдавніші форми мали верхівкове та бічне розташування одиночних спорангіїв, які визрівали одночасно. Сучасні види мають спорангії на нижній стороні листа, спорангії у них зібрані у групи – соруси, визрівання поступове, що починається від центру групи. (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)