спороти
СПОРО́ТИ¹ див. спо́рювати.
СПОРО́ТИ², спорю́, спо́реш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти.
Бодай кат споров! (Номис);
Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. іще спороли батогами (П. Гулак-Артемовський);
І роблять [хлопи] панщину, терплять, І кожне пильне, кожне скоре (Як ні – нагайка плечі споре!) (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)