спороти
СПОРО́ТИ¹ див. спо́рювати.
СПОРО́ТИ², спорю́, спо́реш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти.
Бодай кат споров! (Номис);
Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. іще спороли батогами (П. Гулак-Артемовський);
І роблять [хлопи] панщину, терплять, І кожне пильне, кожне скоре (Як ні – нагайка плечі споре!) (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спороти — споро́ти 1 дієслово доконаного виду відокремити щось нашите споро́ти 2 дієслово доконаного виду покарати розм. Орфографічний словник української мови
- спороти — I див. спорювати. II спорю, спореш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спороти — СПОРО́ТИ¹ див. спо́рювати. СПОРО́ТИ², спорю́, спо́реш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Бодай кат споров!... Словник української мови в 11 томах
- спороти — Спороти, -рю́, -реш гл. 1) Вспороть, изрыть. Споров (могилу) плуг тяженький. Рудан. І. 26. 2) Высѣчь. Бодай кат споров. Ном. № 3686. Словник української мови Грінченка