спороти
СПОРО́ТИ¹ див. спо́рювати.
СПОРО́ТИ², спорю́, спо́реш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти.
Бодай кат споров! (Номис, 1864, № 3686);
Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? ..іще спороли батогами (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55);
І роблять [хлопи] панщину, терплять, І кожне пильне, кожне скоре (Як ні — нагайка плечі споре!) (Фр., X, 1954, 273).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спороти — споро́ти 1 дієслово доконаного виду відокремити щось нашите споро́ти 2 дієслово доконаного виду покарати розм. Орфографічний словник української мови
- спороти — I див. спорювати. II спорю, спореш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спороти — СПОРО́ТИ¹ див. спо́рювати. СПОРО́ТИ², спорю́, спо́реш, док., кого, що і без прям. дод., розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Бодай кат споров!... Словник української мови у 20 томах
- спороти — Спороти, -рю́, -реш гл. 1) Вспороть, изрыть. Споров (могилу) плуг тяженький. Рудан. І. 26. 2) Высѣчь. Бодай кат споров. Ном. № 3686. Словник української мови Грінченка