спорохнявіти
СПОРОХНЯ́ВІТИ, ію, ієш і рідше СПОРОХНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. тільки 3 ос. Зробитися трухлим, перетворитися на труху; струхлявіти.
[Луїза:] Хоч би хто взяв батога, та вам гарту додав, а то вам уже й кості спорохніли (Леся Українка);
– Комода вже спорохнявіла (І. Нечуй-Левицький);
Дуб уже вмер, засох, вільхи спорохнявіли, кора на березах зжовкла (П. Загребельний).
2. перен. Стати немічним, дряхлим; одряхліти.
Не вистачить [сили] – зігнешся, скрутишся .. та й спорохнявієш у тих хащах (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)