спорудження
СПОРУ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. споруди́ти, спору́джувати.
На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (З. Тулуб);
Я бачив командира вночі на спорудженні моста (О. Довженко);
Деякі традиції, пов'язані зі спорудженням жител, і в сучасних умовах не тільки збереглися, а й широко побутують у сільській місцевості (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що спору́да.
– А то що за спорудження видніються в кінці саду? – запитав Баніт (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)